Повз мене пронеслось очей твоїх тепло.
Воно краплиною дощу мене накрило.
Десь там собі тихесенько лягло
Те, що в душі моїй зламало крила …
Я знахабнів, [b]я[/b] спокій цей порушу,
Штовхаю часу недоречну огорожу.
Ніжність плечей нехотячи заділа душу,
Хоча б на мить [b]о[/b]бняти тебе можу ...
- Образилась чи просто не чекала,
Негідником чомусь не обізвала.
Тепер сто років вибачатись буду,
Прости в мені злочинця і зануду.
- Та ні, за що, ти ж це зробив не грубо,
А вже стоїш, чекаючи на кару,
Я зовсім не твоя забута згуба,
Я зовсім не чужа, хоч і не пара …
- Ти знаєш, посміхаюсь я щасливо,
Радію, що світитимуть два сонця,
Одне на небі – лагідно-примхливе,
А інше з серця крізь своє віконце …
Повз мене пронеслось очей твоїх тепло,
Ніжність плечей нехотячи заділа душу,
І не буває так, щоб це на зло,
Навзаєм просто посміхнутись мушу ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826953
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2019
автор: Дружня рука