Минають дні за роком рік,
а я без тебе.
В душі завмер нестерпний крик:
– Чому так треба?!
Вже виріс син і відлетів
у світ широкий,
а серце, як би не хотів,
не знайде спокій.
Минають дні, тече життя…
Біль менше чутно.
І доля (через забуття)
веде в майбутнє.
Воно дарує, як любов,
мені надію.
І вірю я, живу і знов
про щастя мрію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826838
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Галина Оленич