А день злетів, як з дерева листок.
Ось був, гілками грав, горів, мов свічка,
Накручував години на моток,
Допоки їх не відібрала нічка.
А як взяла, змела, мов огірки.
Накрила небо темною габою.
На неї місяць виклала, зірки.
Лягла під лісом, тішиться собою.
Як відпочине трішки від турбот,
Почне тоді бродити поміж хати,
Одягнена у чорне, наче гот,
І сни усім охочим роздавати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826822
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)