Слова намудрені життям тепер мовчать,
Колише вітер крижаний холодний січень.
І заморозилась в зимі туга печаль
Твоїм коханням дуже ніжним й таємничим.
Так зашарілись у любові почуття,
І засміялись вочевидь зигзагам долі.
В твоїм обличчі зацвіло моє життя.
Я волевиявив себе в твоїй неволі.
Думки ескізять в голові шляхи нові.
Рука в руці, і губи туляться до губ.
І зруйнувавши всі шаблони на землі,
Згубили разом усі відстані розлук.
Слова замовчані життям таки мовчать,
Та дні з тобою так солодкі аж медові.
На серці ставимо кохання як печать,
Заговоривши разом мовою любові.
04. 01. 2019
Віктор ОСТРОУХ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2019
автор: Віктор Остроух