Ніщо не виправдовує жорстокість.
Щоб зло перемогти, не можна стати злом!
Так, там на сцені лиш одні пророки.
Куди ти лізеш зі своїм теплом?!
І замість зла приходить більше зло.
Слабке добро не раз кидали у наругу.
Наше тепло у прірву віднесло.
Не раз втрачали на віки свободу.
Така ось ця земля, що вірить без кінця
У те, що в глибині людина щось та й має,
Хоч і не скажеш, що з цього лиця
Колись мерзенна тінь спадає …
Але не можна нам тим самим шляхом йти,
Що та орда собі за славу обирає,
Що в них утрачено, від нас не відректи,
Тоді лиш навкруги світає …
Спадає тінь з похмурого лиця,
Тепло довіри оживляє сутінь,
Встаєш і падаєш, не видно ще кінця,
За прагнення добра нема спокути …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826796
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Дружня рука