Немовби рожевий фламінго, світанок
Пливе по розісланім синім серпанку.
Спиняється в сув’язі вишеньок – шпанок,
Аж поки росу не зіп’є до останку.
Спалахують промені в трепетних іграх,
Стрибають на сітку з легкого туману,
Лоскочуть берези за талії й ікра
Й спішать щонайшвидше влягтись на парканах…
Іду я до річки — там блиск перламутру,
Тихенько зітхають у снах очерети.
Вниз кинуло небо свій погляд, у люстро,--
Під обрієм мріють старі силуети…
До ранку турботи зайдуть в передпокій.
На когось очікують втрати і горе…
Щодня панувати не може в нас спокій:
Не рай на землі й людські долі-- суворі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826743
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Valentyna_S