Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Перисті хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Пр: Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про чарівну весну,
А сад протягне яблука червоні.
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча не гріють так вже промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Пр.
Знайшли колись ми щастя в цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, тебе в осінь веду,
Де яблука духм’яться соковиті.
Пр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826741
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2019
автор: Віталій Назарук