Невже... після зустрічі болі і втрати!?
Не смикай за струни, порвуться, їй-бо.
Влітай!
На балконі відсуну я ґрати,
Послухати казку про вічну любов.
Сама у квартирі.
Як птаха на волі.
Втім, десь загубила від щастя ключі.
Й за вікнами віття холодні і голі,
Там навіть синичка зимою мовчить.
Земля відійшла, від струмочків змокріла,
Над лютим кепкує весна не на жарт.
Влітай-бо!
Я настіж всі вікна розкрила...
Злякавсь?
Я вгашу передчасний азарт.
Згадай, як сердечко тремтіло зайчатком,
Як билось від щастя з моїм в унісон.
Влітай і завмри!
Для весни стань початком –
Пригорнеш теплом, може… викличеш сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2019
автор: Полісянка