Дивно: вже снігу немає,
А холод ховає душу у смуток,
Журба серце біллю крає,
Вітром споминів жене у закуток.
Парус надії зірваний,
Зламана щогла життєвої чайки.
Та бачить сяйво надії зір, владний
Співати: «Це тільки байки!».
Байки про жах неминучий,
Бо до обрію ясний сонячний день!
Ха! Та це ж Київські Кручі!
А я на травиці заснув, телепень.
24.02.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826722
Рубрика:
дата надходження 24.02.2019
автор: Левчишин Віктор