Одні слова, та істина нова
не оживає. Що не голова –
то маємо стару номенклатуру.
І напинає неук лаври гуру,
якого урятує булава.
А люду хоч би що і трин-трава,
аби свою отримати натуру.
І чуємо на поприщі культури
одні слова.
Але і не качаємо права,
і не причетні до макулатури,
яку несемо в урну верхотури...
Аж поки не почуємо, – [i]овва!
Одні слова. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826635
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 24.02.2019
автор: I.Teрен