Присвячую Анатолію Сморчкову
старшому сержанту, учаснику Афганської війни з 1987 по 1989рр
Душа ридає і болить,
І серце навпіл розриває,
Сльоза скупа в підступну мить
Клубком у горлі підступає.
Навік зостався побратим
В гірських просторах Кандагару.
В бою я вижив лиш один
Й підношу голову на плаху.
Пробач мені, земляк-братан,
Що я живим вернувсь додому.
Заполонив мене Афган,
І вже не я в собі самому.
З тобою досі в тім бою
Душманів разом відбиваєм.
Ми не залишим висоту,
Хоча загинем – добре знаєм.
Допоки я іще живий-
У зниклих безвісти немає-
З тобою я. Ти не один –
В душманів разом ми стріляєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.02.2019
автор: Ольга Калина