В ночі нема кордонів,
В мандрах вона все життя:
Зорі розгубить над Доном,
Місяцем гляне в жита.
Скрізь за добу буває:
Штати, Росія і Кіпр.
Бачить, як кит пропливає,
Світло морських маяків.
Спати вкладає негрів
І блідолицих вождів,
Турків, китайців і венгрів,
Іншим говорить: «Заждіть!»
Всім вона наймиліша –
З сонцем не вміє дружить,
Світле воно й найтепліше,
Ночі не хоче служить.
29.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826420
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Ганна Верес