237* «кохаю!» твоє – то найкраща молитва весняна!
Вище Тор, Благовістя, всіх Книг, де вчення про богів,
Твій, о земле весняна, гімн тлінному – в щасті гріхів:
Як же квітне земля! Ось коханої руки і губи,
Мов вино хміль цілунків – і мить найсолодших із слів!..
238* знаки пам'яті:
і де воно все, у що легко так юність манила?!.
Були, Касьяне, дні, коли шляхи твої
Стелилися мов шовк, співали солов’ї,
І усміхався день, і дарував цілунок
Від щастя, і добра, й коханих вуст її!..
239* з уроків Лукреція Кара:
«радість? – не чекай з небес: маєш тут і нині!»
Не молюсь, не надіюсь на диво небес:
Ще ніхто, хто тут жив і помер, не воскрес –
Тож ні миті, ні дня у житті не марную,
Те, що маю земне – то найкраще з чудес.
240* тут мені земля і люди – райська нагорода!
Ні, не шукаю я химер-доріг до раю,
Чудес від неба теж намарне не чекаю –
Живу, люблю, труджусь. І кланяюсь землі:
На ній свій рай земний, і щастя, й радість маю!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826418
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Касьян Благоєв