Найбільше щастя неньці від дітей:
Хороші діти – нагорода Божа.
Тоді обличчя радістю цвіте…
Всі біди вона з ними переможе.
Найглибша рана в маминій душі
Ота, котру їй нанесе дитина,
Адже обидві душі не чужі
І кров одна тече у їхніх жилах.
Чи можна проти себе воювать?
Питання риторичне… Ні! Ніколи!
А коли матінка іще й вдова,
Й пройшла, ой, нелегку життєву школу?
Чи може бути їй чужим дитя,
Котре носила у собі, під серцем?
Хто б ти не був –дочка чи син – затям:
Їй зобов’язаний своїм життям-буттям,
Не буде переможців у цім герці!
24.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826387
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: Ганна Верес