Я всього досягла сама,
Хоч були поряд інші плечі.
І життя не пройшло дарма:
Рідні поряд і сміх малечі.
Все було: і тривоги, й сни,
І кохання безсонні ночі,
Й щастя усмішка, і весни,
І сльозинки сріблили очі.
Йшла, тамуючи часто біль,
Щоб ніхто не міг здогадатись,
І наказувала собі,
Що біді не повинна здатись.
Так і йду всім вітрам навстріч,
Вони й досі дмуть без упину,
Не збагну лиш одну я річ:
Коли ж будуть мені у спину?
22.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826381
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: Ганна Верес