Чи зна кремлівець, як болить душа
У мами, що дитину загубила,
Як жаль її з’їдає, мов лишай,
Який прибрати, ну, нічим не сила?
Гадав про те, що стане він, двоглав,
Виною сліз її, ночей безсонних,
Коли в ОРДЛО дарунки щедрі слав –
Матеріалів смертоносних тонни?
Чи уявляв який це справді жах,
Як рвуть з корінням мамину надію?
Хай проклятим той буде у віках
Хто смерть у світі, мов пшеницю, сіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826342
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)