ЩЕ Б ЛЕБЕДЕМ ЗНЯТИСЬ У НЕБО

Мені  ще  б  хоч  раз  почути  в  полях  перепілку
І  жайвора  в  небі,  що  співом  збиває  росу.
Зробити  єдину,  чарівну  з    калини    сопілку,
Коханій  заграти,  коли  розплітає  косу.

Пр:  Хотів  би,  матусю,  ще  лебедем    знятись  у  хмари,
Торкнутися  грому  своїми  міцними  крильми.
Дивитись  щоночі,  коли  грають  в  небі  стожари
І  довго  прожити  на  мирній  землі  між  людьми.

Радіти  життю,  ще  внуків  навчити  літати,
Пройти  до  останку  назначений  Господом  шлях.
І  слухати  весни,  як  стане  зозуля  кувати,  
Торкнутись  колосся,  достиглого    хліба  в  полях.

Мені  ще  б  хоч  раз  почути  в  полях  перепілку
І  жайвора  в  небі,  що  співом  збиває  росу.
Зробити  єдину,  чарівну  з    калини    сопілку,
Коханій  заграти,  коли  розплітає  косу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826283
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 21.02.2019
автор: Віталій Назарук