На наші скроні падають зірки,
Щоночі розсипають срібло.
Тонким мереживом виблискують квітки,
Легеньким доторком малюють сиве світло.
На наші скроні гримить облава стріл,
Сипле димом, ноги підгинає.
Душа одна, та серце вже навпі́л,
Шляхи жорстокість кров’ю заливає.
Нема тебе й мене також нема,
І наші скроні невмиті й схолоднілі.
Бо є лиш ми, земля, і є війна.
Є ще ті зорі, що відблиском на тілі.
21.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826262
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2019
автор: Маргарита Ф.