І в дощ й коли яскраво світить сонце
Його зустріти завжди було можна
На вулиці міській багатолюдній.
Великий капелюх широкополий
Носив та чорного і довгого плаща,
Ще кольору ж такого окуляри,
Шарманка завжди збоку з ним була
На якій так чудово умів грати.
То плакала так болісно вона,
То безтурботним сміхом заливалась,
Але ніхто-ніхто того не знав,
На серці що в сліпого музиканта.
Одна шарманка-подруга із ним,
А більше друзів не було у нього.
Губилась чорна постать між людьми
На вулиці шарманщика старого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826147
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський