Весна вже недалечко, поспіша.
У неї є відкритою душа.
Вона все ближче й ближче кожен день,
Вона співа закоханим пісень.
Вона цвіте зорею й не згаса
Усміхнена навкруг її краса.
Вона в повітрі свіжому бринить
Вона дарує незрівняну мить.
У сонці , у хмарині ніжно – синій
І у погоді, так, злегка, примхливій.
В мелодії, яка навкруг лунає.
Бальзамом в душу, й на серце лягає.
Бо то звучить із вечора до рання -
Мелодія безсмертного Кохання.
Вона літає, аж у небеса,
Бо це найкраща на землі краса.
Вона крилом торкається до неба,
Бо ця мелодія усім нам дуже треба.
Її ніколи в світі не забути.
Бо лиш Кохання таким може бути.
То так Кохання у душі співає,
Бо воно вічне, бо воно безкрає.
Мелодію Кохання не спинить,
Вона до Тебе, знаю, прилетить.
19.02.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2019
автор: Валентина Рубан