Світ поглядом бачиш відкрито,
Увесь хаос хочеш запам'ятати.
До причин прагнеш дібратись,
Забутим часом, котрі прикриті.
Пуцуєш словом відблиски миті,
Бажаєш свіжу стежку топтати,
Аби там творчий нектар взяти,
Коли трави і квіти росою вмиті.
Невдалих спроб збитий глечик
Ятрить, випікає зранену душу,
Шматуєш в злості невдалі речі.
Ловцем перлин з моря на сушу
Виносиш удачу, зсутулені плечі
Спрямляєш, мрією біду крушиш.
(Сонет)
1 липня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825982
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 18.02.2019
автор: Володимир Кепич