Впала квітка з хмари у долоні,
Ти її до серденька пригорнеш,
Як любила квіточка літати,
Щоби ніжність ту не забувати.
Тільки то не цвіт весни - сніжинка,
На руках - як біла є росинка,
Ти повіриш в диво, щоб відчути,
Як сердечко калатає в грудях.
Ти моя любов - одна й навіки,
Ти до Сонця ясного привикнеш,
Ти даруєш щастя срібні ріки,
Ти полюбиш диво вічне й сильне!
Впала квітка з хмари на стеблинку,
То не квітка, то сльоза-краплинка,
Що дощами манить, бо сьогодні
Блискавиця спогадом надходить!
Ти моя любов - як перша мрія,
Я до тебе доторкаюсь й віє
Вітерець у нашім дивнім краю,
Бо колись промовить він: кохаю...
Бо твоя любов заманить щастям,
Доторкнеться спогадом красивим,
Не дозволю з шляху істинного
впасти,
Небеса стежинки все росили.
03.01.2019. 14:32.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2019
автор: VitaLina