Вже набережна Дніпра
Схилила у воду коси,
Туди, де весни пора,
Йде лютий німий і босий.
Стікає сльозами він
Застуджених днів двадцятих,
Від краю до краю дзвін,
Чи пам’яті, чи розплати.
На сніг – пелюстки троянд,
Життя -- на олтар свободи,
Помножений сум балад
Відлунням плачу народу.
По вінця, бо тане сніг
Налите Дніпро укотре,
Брехнею під самий дих,
Ще кров’ю, слізьми і потом.
Тече, через всю біду,
Несе нашу долю в ірій,
Стою. Помолюсь, піду.
Не зраджу землі і вірі.
(с)Надія Семена
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825880
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Надясемена