Місячна стежка пронизує хмари,
Вийшли величні неба отари!
Ти зустрічаєш щастя тендітне,
Квітами осені диво розквітне.
То біла мальва була похилилась,
То чорнобривець погляне згори,
Жовтий майор розкаже про силу,
Синя волошка є кольору риб.
Місячна стежка пронизує хмари!
Любимо ми життя, й незабаром
До нас прилине пісня весняна,
Манить туманом і океаном.
То відчувати, як щастя у грудях
Щиро заб'ється - це знак!
Де ми з тобою, з ким в світі будемо?
Тільки повіриш, весна
В небі розкине біленькі отари,
Нас, знай, омине зажура і кара,
Тільки озветься спогадом лісу
Листя дубове, що прагне висі.
Знати, що щастя - дійсно крилате!
Манить примарно, дарує нам дні,
І доведеться кохання нам мати
Й диво вловити в самій вишині!
В небі ходили білі овечки...
01.01.2019. 14:08.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825825
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: VitaLina