Стояла вранішя пора,
а поряд - канівька гора...
Під чисте небо за Дніпром і далі...
хтось тяг дорожний знак подалі
у яр - на схованку, мав дужі, певно, плечі...,
І промовляв патріотичні речі
до бога і самого неба...,
Неначе ніс хреста, усе - як треба.
А там - в металобрухт, де рожі приймачів пурпуроволикі,
дадуть грошей... ото ж, і топче патріот дороги серед каміння, дикі...
(Натисніть курсором на фото, аби перейнятися самим текстом!!!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825789
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2019
автор: Сумирний