Нас гойдав усесвітній гамак
Під яблуневими плодами...
Та мабуть, то був долі знак,
освітлений квітучими садами.
Мої мрії птахами літали,
прокладаючи мені стежину.
Два серця вогнем палали -
я побуду тут зайву годину.
Дивлюсь і не бачу обличчя
ти - лише безлика тінь!
Визирають силуети з потойбіччя,
Я могла б продати душу за безцінь.
Аби тільки дізнатись- хто ти!
Які твоя душа і лик?
Істину долі в тобі знайти,
Тільки б вогник надії не зник!
Я серцем своїм відчуваю,
Ти боляче мені не зробиш,
Наче усе життя тебе знаю -
Для нас двох новий світ створиш.
Я не знаю коли і в якому раю
Зустрінемось наче дві ріки.
В мегаполісі чи в далекому гаю,
але йтимемо разом крізь віки.
Колись по його вині
того,того серце розбив
Я була на самісінькому дні
Усяких мені бід наробив
Але ти- йому протилежний
і не граєшся серцем моїм
Ти від погляду мого залежний
І я стану щастям твоїм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2019
автор: Кобіта)