Тиха, беззахистна і непорочна
Буває така одинокість
На смак терпко-тернова
Не така, як більшість в ній остаточно
Все життя пережите знову…
Така нестерпно-жагуча в натовпі одинаків
Яскрава навіть в отченні блазнями
Небезпечна для тих, хто рушити ссмів
Кордони її - ніжні гостро заточені пазурі
Чи є такий закон, щоб її засудити,
Щоб порушити спокій жаданого болю
Як рівняти вільне й відкрите
З тим, що в натовпі втратило волю?
А якщо більше ні з ким ділити
Законне право останнього слова,
Своя мова сувора і свої молитви,
Свій шлях в непорушну і вічну основу
Така доля сумною здається? – дарма -
Це життя варте багатьох перемог,
Не застить світу очам нічия пітьма
Ти – один в полі воїн, совість і Бог…
(Випадкова натрапила на інтерпретації життя королеви Єлизавети істориками і кіношниками – зачепило. Постать неоднозначна, але дуже цікава. Народився експромт - короткі емоційні роздуми про неї і не тільки…)
© Олена Зінченко 16.02.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825710
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Zinthenko Olena