Холодних снігів бархани…
Морозні густі тумани…
Вітрів крижаних органи…
У серці тепла нема.
Так хочеться знов кохати,
розбити холодні грати
та ніжність твою згадати,
змахнути журбу з чола.
По венах – не кров, а туга…
Гнітить безнадій недуга,
суцільна життя напруга
та розпачу гострий біль.
Що буде із нами далі?
По швидкісній магістралі
крізь терни глухих реалій
мчимо, тільки де ж та ціль?
У темні зимові ночі
з’явилися сни пророчі:
це нас дух зими наврочив.
Ми випили сум до дна…
Якась невідома сила
наповнила вітром крила,
від розпачу захистила –
це наша прийшла весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825670
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Денисова Елена