Наречена війни, наречена нещастя,
десь у бійні війни загинуло щастя,
ким він був, а чи був, ми не знаєм,
зник, чи згинув – чекати зосталась.
Вона ждала сама у кімнаті загальній,
у квартирі, що була усім – комунальній,
шість котів таких, як сама, підбирала,
щоб дім власний знайшли останній.
Чужим дітям вона помагала,
бо своїх ось так і не мала,
бо була вона війною вречена,
дітям невдячним від неї - спасення.
Якщо зиркає хтось злим оком
і поганим своїм розказує ротом,
діти чують – свідомість совка отруєна,
вічна діва, чи жінка, вдова-наречена.
Овдовівши ось так без заміжжя,
життя власне – для інших спасіння,
наречену війни не шануєш, то жди:
доля власна із кожним завжди!
16.02.2019.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825640
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 16.02.2019
автор: Светлана Борщ