Ти коли - небудь слухав тишу,
Вона німою не буває.
То з вітром вітами колише,
То нічка травами блукає.
А то дзвенять прозорі роси
І річка на цимбалах грає.
Так дивно пахнуть в лісі сосни,
У полі десь цвіркун співає.
Я прислухаюся до тиші,
Вона мене до себе кличе.
Ми разом з нею пишем вірші,
Про найдорожче і величне.
Ми разом з нею розмовляєм
І одна - одну розумієм.
Вона німою не буває,
Тому що говорити вміє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)