Щось брате холодно мені
І в словах твоїх немає брехні
Живу я й справді, як кіт у тій воді
Але ти знаєш!, бувають і ясні дні
І божевілля зникає, що живе у голові
І лиш відчувши штиль у тій воді
Туман відкриває очі тому коті
Та пливе він до землі на жаль у тьмі
А берег рідний його душі ще в далечі
Тож змушений блукати він у тій воді
Яка тече в річках мого житті
Шукаючи той берег, що очікує мене у бутті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Logvinov