Так любо ходити селом,
Коли розквітала душа,
Кохання до нас привело
Стежинку у ранніх віршах,
І тільки творити життя
І падати в небо зірок,
І полум'я і сум'яття,
Так палить весну холодок,
Бо вірити варто нам в те,
Що Сонце надіється в вище
Предивне буття, й золоте
Це Сонечко, що легко дише
Як променем світлих років,
Як щастя, бо ніжність - крилата!
І цвіт тих півоній тремтів,
І кожного дня - ніби свято.
Так ясно ходити селом,
Плекати надію, і в дім
Кохання нас щастям вело,
Блищали хмаринки в воді,
І мрія творити красу,
Що ясно вітрами гукне:
Роса спить немов в пелюстку
Рожевих півоній цим днем.
25.01.2019. 13:47.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825586
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: VitaLina