Тобі тоді я руку простягнув,
Та ти від мене гордо відхилилась.
Я був німий і я тоді не чув,
Що у душі за мене ти молилась.
Картаю нині час і місце те,
Де перестало серце калатати.
Я не зберіг в житті оте святе,
А тепер мушу гірко жалкувати.
Від твого слова, що мене п’янить,
Яке звучить у вигляді привіту.
Можливо моя туга відзвенить
І я до цього в світі оцім звикну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2019
автор: Віталій Назарук