Перепрошую за сленг і за гострість - написане стосується мене найперше! ))
Як хочеться розбити телефон
Й всі гаджети аби не було інтернету
Для чого всі ті нетбуки айфони,
Коли ми люди стали мов портрети
3d портрети неабиякі,
Ще пальцями ворушим і очима,
Залежні віртуальні маніяки,
В мережі світовій мов пілігрими.
Чи визнати хтось зможе так про себе,
Чим більше у фейсбуці я онлайн,
Тим я самотніший, тим більше мені треба,
Реальних зустрічей, подій і спілкування.
Не треба розбивати це ж прогрес,
Поганого нема у світовій мережі,
Мінімізуючи цей "зависаючий" процес
І ставлячи конкретні межі.
Порою вимкнути "продвинутий" андроїд
Оком поглянути навколо не завадить,
А може потребуючий хтось поряд
Саме без тебе не знаходить ради.
Як станемо чуйніші люди,
Не лиш своєму догоджати его,
Настане мир навколо нас і всюди
І ні один не налякає нас агресор
Любити – заповідь найбільша,
Любити не зважаючи на втрати,
А нагорода вічності без перебільшень,
Для тих хто до кінця буде змагати!
Christine@
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825476
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2019
автор: kristin