людей чавлять автобуси на зупинках,
вбивають серійні убивці,
їдять канібали з глибоких прадідів,
планомірно труять, - а краще б морили голодом?
людей ще виснажують на роботах,
знімають з петель, як щастить, в перші дні,
ловлять в тенета, та то не так гірко,
гірше - в акулячі щелепи.
ще людьми зрідка воюють в чужинах,
зрідка - й у отчому домі,
б‘ють людям в груди ножами чи кулями,
навіть членують, подрібнюють, палять,
і вже, здавалося б, все!
та з людьми ще доволі мороки
повеням, засухам, землетрусам, виверженням вулканів, зсувам, цунамі, лавинам...
людям (повірити тяжко!) життя не дають боги,
байдуже - власні, чужі, запозичені,
навіть у правді або у брехні - що ще абстрактніше?! - мруть і мруть люди.
От ви не скажете, бо не спитаєте, та однак:
звідки беруться люди? звідки узяться людям?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825460
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2019
автор: Magenta