Не згадую більше ні словом, ні ділом, ні тілом
І мої стежини з твоїми більш не перехресні
Сліди твої змито дощами під снігом білим
Заковано колом - сріблом в чужому перстні
І подумки, в потемках вірші втрачають силу
Складатиму снам своїм власний ( не твій ) сценарій
Можливо, не зразу але підіймуся з пилу
Бо перед народженням фенікс завжди згорає
13.02.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825235
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2019
автор: MaR!Я