Пишу тобі неначе в інший світ,
А може, в інший час. Вже й сам не знаю.
Скляний будиночок на озері ст[b]о[/b]їть,
В нім ти живеш.
[i]І я ним щиро марю.[/i]
Ось тут стоїш, ось тут чомусь мовчиш.
Не спиш …
Важливе, мабуть, щось гортаєш.
Вогню шепочеш казку щирості свою.
Не затаїш.
[i]Бо [b]я[/b] все знаю ...[/i]
З твоїх листів, з твоїх пісень, з твоїх віршів.
Якою ти у справжності своїй насправді є, а не буваєш.
Собі свого і не проси, ти не даєш.
У мене теж, здавалось, відбереш.
[i]А я все маю ...[/i]
Я теж не сплю. І бачу я, як ти
Вдивляєшся у марево його.
- Дозволь мені його від нас спасти.
А я кажу́:
[i]не дозволяю ...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2019
автор: Дружня рука