Неримована Ввічливість

Спокійно  й  тихо,
Чоловік  спустивши  штани  присів  в  воду
на  березі  річки  й  оправляється.
Гастрит,  галантерея,  печія...
Вниз  за  течією,  метрів  зо  сорок  п'ять,
жінки  у  річці  перуть  одяг,  набирають  воду.
Дерев'яні  хижі  вдалині.
Рідні  нагадують,  діти  спілкуються,
враження  збираються.
Кожного  вечора  ти  забуваєш  і  нічого  більше
не  повернеться.
Але  всі  дані  не  витираються.
Разом  з  Ввічливістю
Щось  та  й  залишається.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825133
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Кому боляче?