Коли обнятися не годні,
усе життя – у боротьбі.
Я сповідаюся сьогодні
лише Йому... але й Тобі.
Як не живи у цьому світі,
що не роби або роби,
усе одно ми – неофіти
і грішні, як усі раби
своєї пристрасті і честі,
чужої похоті і зла,
всього, що доля не дала
і прирікає нас до смерті.
Але на те і є любов,
аби пізнати й цю неволю
наперекір зрадливій долі.
І поки дух не охолов,
ніщо не угамує кров
одного воїна у полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825109
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: I.Teрен