Нам хлібну скоринку від зайця
У хату приносив дідусь:
Онукам черствого окрайця...
(Згадалося зараз, чомусь..)
Старенький та ще на роботі
Він скирту зимою стеріг,
А вдома, у повній злидоті,
Вже вечір сідав на поріг.
Вогонь запали́вши дрова́ми,
Поставивши борщ у печІ,
З онуками бабця малими,
Дрімала до ранку вночІ.
Дід вранці заходив у хату,
Пакунок з кожуха виймав.
Скоринки було́ небагато
Та нею дітей пригощав.
Ой, як же тоді смакувала
З морозу скоринка оця! -
І радість по хаті витала,
І вдячності зайцю слівця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2019
автор: Ольга Калина