Душа - це таїна із таїн:
І - пам'ять в ній, і забуття...
В безсоннях час свій плин спиняє
І тихшає... серцебиття.
Чи - марево, такі хвилини?..
Та - хто б зумів відповісти?..
... Химерні бачаться картини,
В яких: незвідані світи...
Такі далекі... Невідомі...
Над ними звісилась імла,
Та відчуваю, підсвідомо,
Як ніби в них - душа була...
Як ніби бачила вже все це
В мені незнаних давніх днях.
... Прокинься, гей, прокинься, серце!
Забийся, в грудях, ніби птах!
Відчуй себе - живим! Ця тиша
Моїх безсонь - така смурна!
Нехай душа шепоче - віршем,
В той час, коли не спить вона...
... Часу бракує... Так буває.
А, часом, ніч - єдина мить!
Нехай хвилини не спиняють
Потоку... Хай життя летить!..
Я - ранку шлю свої вітання -
Часу надій, часу натхнень!..
Душі приносить сподівання
Не ніч, не темрява - а день!
... В світи далекі... невідомі
Ніхто б спізнитися не зміг...
... Це просто втома, звісно, втома
Душі, в безсоннях затяжних...
Жовтень 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824967
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2019
автор: Елена Марс