Чому батьків не обирають?
Так народився? Чистий збіг?
В дванадцять лаєшся, гнівишся,
Не розумієш зовсім їх.
Ба, таке рідне слово "мама"
Й таке важливе, справді, "тато".
Трішки запізно зрозуміли,
Проте, найважливіше, знати!
У рік разом ступаєш кволо,
У півтори белькочеш жваво.
Батьки пишаються, радіють
Та бачать кожен рух яскравим.
А як тривожать їх потому
Всі наші тиші й наші плачі.
Здається нам, вони не бачать
Все, що ми хочем приховати.
Коли трапляється, пізніше
Покинути батьківську стріху,
Тоді, насправді, розумієш -
Бути дорослим - то не втіха!
Й приїдеш знову - рідні стіні,
Домашня їжа. Вже й тепліше!
Та нотки суму пробирають,
Хоч їм разів у сто сумніше.
Коли згадаю, як же рідко
Вам "дякую" я говорила.
І рідко обіймала міцно,
Ох, не за тим колись жаліла.
Дякую, що ми - родина,
Що я - її мала частина.
І за дитинство, що найкраще,
Довічно Вам я буду вдячна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824906
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: медична сестра