Я стою посеред поля, відчуття в полоні.
Конику-стрибунцю, ти в широкому своєму різнотрав`ї,
як ми серед заквітчаної мальви.
Далі бігають сполохані комахи,
волошки їх запахом дурманять.
Буйний вітер їх голівоньки колише,
порушує цю тишу.
Пташки навкруги свої пісні співають,
щебетом радують.
Під сонечком крапельки роси догорають,
ранню пору поважають.
Примха Природи – туману завіса,
стелеться по Землі ковдрою легкою,
дрібною, прозорою росою.
Дивлюсь на цю жадану красу,
аж кругом голівонька,
як той п`янкий очерет.
Очам любо, дивуюся, як те дитя,
наскільки ж чарівна Українська Земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824844
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: Svitlana_Belyakova