Нам пора вже давно,-
Всім до бою ставать,
Захищать і себе, і країну...
Доки сонце сія,
І ще родить земля,
І жива, ще жива Україна...
Хай лютують вітри,
І морози, й сніги,-
Зупинятись не маємо права...
Усі сили зберем,
В руки зброю візьмем,-
І вперед, де чекає нас слава...
Ще поборемось ми,
Може ляжем й кістьми,
Не боротись не маємо права,
Ця війна йде давно,
І нам право дано,-
Зупинити війну цю криваву...
Не спізнись, поспіши,-
Там потрібний і ти,
І не бійся і ворога, й бурі...
Крізь тумани й сніги,
Не спиняйсь, вперед йди,
Подолай свої думи похмурі...
Ти потрібний, повір,
Не тоді, а тепер,
Де бої за життя і країну...
Не барись, поспішай,
Як спіткнешся, вставай,
Захисти і свій край, і родину...
Там снаряди летять,
Злі вогні там горять,
І солдат не один вже загинув...
Тим хто впав поможи,
Свою міць покажи,-
Ти як він поле бою не кинув...
Якщо куля тебе
У бою не мине,
Не лякайся, борись безупинно...
Час мине, біль пройде,
Опануєш себе,
Переможеш і жити ти будеш...
Прийде час золотий,
І ти будеш живий,
І не буде ні воєн, ні горя...
Прийде нова весна,
Закінчиться війна,-
Вільні будуть і люди, й простори...
То, отож, не сиди,
Перемоги не жди,
Бо без тебе вона не настане...
Доки йде ця війна,-
Всі: і він, й ти, і я,
Ми сидіти не маємо права...
Ти воюй, я пишу,
І про тебе скажу,
Що ти гідний свойого народу...
Людям все розкажу,
А тебе попрошу:
Повертайся живим і здоровим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824764
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.02.2019
автор: геометрія