[b]Гість у картинній галереї[/b]
Потемнів вже від часу портрет.
Хто ти, та, що очима пронизуєш всесвіт?
Що любила? Світ танго чи м[b]о[/b]же сонет?
Цвіт весни, запах яблук чи літа переспів?
Обіймала того, кого любиш, чи не оберталася вслід,
Там боліло, що губиш, чи все у душі наче лід?
Але цього не бачу, ти просто гарячий вогонь,
[i]Ніжність наче стриміла з очей її і долонь …[/i]
Чи когось нагадала? А … що так стою?
Може, тільки мовчала, а він у раю,
Холодніше ставало, а ти вся цвіла,
Зими в мить пролітали, ти весну несла …
Хто ти? Хіба це важливо,
Ти просто жива. Навіть така, нерухлива,
Тебе поруч нема.
Може, любити навчила, і озирнутись кругом,
На ось, візьми мої крила,
А я залишуся сном …
[b]Портрет[/b]
Я тобі вдячна за крила, вдячна тобі за тепло,
Знаєш, [b]я[/b] справді любила, свої віддала давно,
Щирість мене обіймала, ніжність мене берегла,
Чи це багато, чи мало? Просто я все віддала …
[b]Автор[/b]
Скільки чудових мелодій, скільки відвертих віршів,
Трапиться іноді злодій, до душ людських і до слів,
Трапиться іноді щедрий, все просто візьме й роздасть,
Щедрий від того зрадіє, злодій за гроші продасть …
[b]Гість у галереї[/b]
Щоб так тебе малювати, щось в собі треба знайти …
Думаєш, фарби змішати і полотно натягти?
Так лиш малюють квадрати, може будівлі, стовпи,
Бо щоб любов малювати, треба в той світ увійти …
[b]Автор[/b]
Видно, щаслива людина, не по очах, по душі,
Раз він стоїть тут години, пише про когось вірші,
Має кому щось сказати, щось крізь роки пронести
Можна ж і крил двоє мати, а все життя проповзти.
[b]Портрет[/b]
Як важко бути портретом, хочу назад у той світ,
Ні, не театр, не карети, хочу, де яблуні цвіт,
Хочу, де той, що полюбить, бути в обіймах, в вогні,
Дякую, хто це все зробить. Це так потрібно мені …
[b]Автор[/b]
Чи оживають портрети, чи так буває в житті,
Роботи пишуть сонети, риється хтось в почутті,
Раптом, здається, знайшов щось. Наче від сну ожива.
Але чомусь не надовго, раптом згубила слова …
[b]Гість у картинній галереї[/b]
Знову весна, я помітив, щойно хвилину тому.
Милий портрет, трішки вітер. Я на прощання зітхну.
Піду куплю гарні квіти.
Вона так любить весну.
*[i]на фото - картина Тетяни Рибар "В обіймах"[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2019
автор: Дружня рука