Вже двадцять перший вік
Й життя пішло на згиби.
Відсунь печалі вбік,
Печаль твоя погибель.
Ти чуєш гул, здаля
Йде ворогів орава,
Розтоптані поля
І ти не маєш права
Упасти і спочить
Й віддати все чужим.
Допоки ще висить
Понад землею дим,
Живи ще довгу мить
Допоки рветься з тріском,
І хлопці молоді
В Авдіївці і Пісках
В вузьких окопах мокнуть,
І кров із ран біжить
Не маєш права вмовкнуть.
Парище
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824586
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський