Всміхнулось сонечко, й на довго так сховалось,
Ніхто не знає, що в тій зболеній душі зосталось…
Бо вона хоче і тепла і світла
Аби в тім сяйві – та любов розквітла.
А світо те сховали чорні хмари,
Що розбрелись по небу, мов отари.
І в даль поволі все пливуть, пливуть,
Та серцю спраглому спокою не дають.
Під вечір ніби трішки прояснилось,
Чи Ти приходив? А чи то наснилось.
Яскраві зорі небо уквітчали,
Та ми чомусь їх і не помічали.
Нас обіймали лагідно прозорі ночі,
А ніжним поглядом так гріли сині очі.
Дві пари щиро одне в одного дивилися.
І цілувались ми з Тобою і любилися.
06.02.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2019
автор: Валентина Рубан