Крізь гул віків, крізь безміри світів,
Крізь часу плин безмірний, неосяжний
За руку ніжно взяв мене й повів
Мій предок давній, іншим недосяжний.
Із кожним кроком час мотав назад.
Години, дні, десятки літ, століття.
Все сплуталось, неначе листопад
Ділив із травнем сосен верховіття.
Усе для мене втратило свій лік:
Роки... тополі... весни... жовті клени...
Лиш мій супутник, дивний чоловік
Раз по раз скоса дивиться на мене.
Ще довго ми шукали між стежок
Той шлях, де предок мій на мить спинився.
З куща поблизу сплів мені вінок.
Навпроти став й до мене прихилився:
"Дитя моє, ось це в моїх руках -
Твоє життя, твоя незнана доля.
Якщо ти вибереш поганий шлях,
То стане цей вінок тобі терновим.
Якщо ж дорогою добра підеш,
Якщо думки твої будуть безгрішні,
Якщо любов у світ ти понесеш,
То вкриється вінок цей цвітом пишним.
Свій шлях ти можеш вибрати завжди.
Лиш пам'ятай про два вінки від долі.
Тобі ж бо їх прийдеться пронести
Крізь все життя, крізь радощі і болі."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824427
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Iryshka