Бувають вчинки, яким нема прощення,
Які ховаються зі злобою в душі.
Мовчать, чекаючи того прозріння,
У глибині всієї метушні.
І хочеться пробачити – не можна,
З середини з'їдає – по шматках.
Так хочу показати, що всепереможна,
Але ж душа лишається в латках.
Виною всіх нещасть, є моя гордість,
Що прижилась давним – давно в мені.
Пробачити б хотіла моя совість,
Та десь заплуталась вона в гущавині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824423
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Romashe4ka