Навіщо ви фарбуєтесь, спотворюючи лиця,
Тим більше – в ранній юності – куди воно годиться?
Навіщо ви чіпляєте сережки в ніс чи в уші?
Ви думаєте, зовнішність – прикрасить ваші душі?
Навіщо ви малюєте із себе ікону?
Природу ж не обдуриш, у ній все по закону -
Зміст внутрішньо наповнює і виражає форму,
Дану від народження і так вже неповторну.
Душа дається Богом і тіло тут не винне.
Краса ж – вона не вічна і дуже швидкоплинна.
Найкраще у людині лиш те, що є природне,
І не завжди красиве те, що сьогодні модне.
Душу не сховаєте під макіяж чи маску
Й за гроші в нас не купите доброту і ласку.
Якщо вже ви фарбуєтесь, то значить треба знати,
Що у вас від інших є чого ховати.
21.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824330
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.02.2019
автор: Павло Коваленко